Закон україни про зв’язок

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про зв’язок

Iз змiнами i доповненнями, внесеними Законами України вiд 20 грудня 1996 року N 626/96-ВР, вiд 22 грудня 1999 року N 1347-XIV, вiд 13 липня 2000 року N 1869-III

Цей Закон встановлює правовi, економiчнi i органiзацiйнi основи дiяльностi в галузi зв’язку в Українi та визначає вiдносини пiдприємств, об’єднань, установ i органiзацiй зв’язку з органами державної виконавчої влади, мiсцевого самоврядування i споживачами послуг зв’язку, а також особливостi галузi, пов’язанi з особливими суспiльними iнтересами.

Закон захищає iнтереси держави, громадян, пiдприємств, об’єднань, установ i органiзацiй, що користуються послугами зв’язку, а також працiвникiв галузi зв’язку.

Стаття 1.
Визначення термiнiв

У цьому Законi термiни вживаються в такому значеннi:

електричний зв’язок — передача, випромiнювання або прийом знакiв, сигналiв, письмового тексту, зображень та звукiв або повiдомлень будь-якого роду по радiо, проводових, оптичних або iнших електромагнiтних системах;

поштовий зв’язок — приймання, обробка, перевезення та доставка письмових вiдправлень, матерiальних цiнностей, виконання доручень фiзичних та юридичних осiб щодо грошових переказiв, банкiвських операцiй;

розподiл смуг радiочастот — визначення в Нацiональнiй таблицi розподiлу радiочастот смуг радiочастот з метою їх застосування однiєю чи кiлькома службами радiозв’язку, радiонавiгацiї або радiоастрономiї;

видiлення радiочастоти або радiочастотного каналу — запис певного частотного каналу в узгодженому планi, прийнятому вiдповiдним органом;

присвоєння радiочастоти або радiочастотного каналу — дозвiл на використання конкретної радiочастоти або смуги;

засоби зв’язку — технiчне обладнання, що використовується для органiзацiї зв’язку;

споруди зв’язку — будiвлi, вежi, антени, повiтрянi i кабельнi лiнiї, промiжнi та кiнцевi пристрої лiнiй зв’язку, поштовi шафи та iншi пристрої, що використовуються для органiзацiї поштового або електричного зв’язку;

мережа зв’язку — сукупнiсть засобiв та споруд зв’язку, поєднаних в єдиному технологiчному процесi для забезпечення iнформацiйного обмiну;

мережа зв’язку загального користування — мережа зв’язку, що експлуатується пiдприємствами та об’єднаннями зв’язку для забезпечення потреб в послугах зв’язку усiх споживачiв;

вiдомча мережа зв’язку — мережа зв’язку, що експлуатується юридичною або фiзичною особою для задоволення власних потреб;

мережа технологiчного зв’язку — вiдомча мережа зв’язку для обмiну iнформацiєю з метою забезпечення технологiчних процесiв у виробничiй дiяльностi;

мережа зв’язку подвiйного призначення — мережа зв’язку, що експлуатується юридичною або фiзичною особою для задоволення власних потреб та надання на умовах лiцензування послуг усiм споживачам послуг зв’язку;

єдина нацiональна система зв’язку — сукупнiсть мереж зв’язку загального користування, вiдомчих та подвiйного призначення, якi забезпечують задоволення потреб споживачiв (пiдприємств, установ, органiзацiй, населення та iнших) у послугах зв’язку;

первинна мережа зв’язку — сукупнiсть лiнiйних та станцiйних споруд, якi утворюють мережу типових каналiв передачi та типових трактiв;

мiсцева первинна мережа зв’язку — частина первинної мережi зв’язку, обмежена територiєю мiста та його примiською зоною або адмiнiстративного району;

державна система урядового зв’язку — система спецiального зв’язку, яка забезпечує передачу iнформацiї, що мiстить державну таємницю, i функцiонує в iнтересах управлiння державою в мирний та воєнний час;

пiдприємство (оператор) зв’язку — пiдприємство, що здiйснює свою господарську дiяльнiсть для забезпечення функцiонування засобiв, споруд та мереж зв’язку з метою надання послуг зв’язку;

абзац дев’ятнадцятий статтi 1 виключено (згiдно iз Законом України вiд 13.07.2000 р. N 1869-III)

власник засобiв, споруд або мереж зв’язку — юридична або фiзична особа, яка є суб’єктом права власностi вiдповiдно на засоби, споруди або мережi зв’язку;

поштова марка — державний знак, який є засобом оплати послуг поштового зв’язку, виготовлений друкарським способом, з художнiм зображенням та зазначенням його номiнальної вартостi;

послуга зв’язку — продукт (результат) дiяльностi оператора зв’язку, спрямований на задоволення потреб споживачiв.

Зв’язок є однiєю з прiоритетних i найважливiших галузей в Українi i покликаний задовольняти потреби споживачiв, органiв державної влади, мiсцевого самоврядування, оборони та безпеки держави у засобах i послугах поштового та електричного зв’язку.

Розвиток i вдосконалення зв’язку здiйснюється вiдповiдно до Комплексної програми створення єдиної нацiональної системи зв’язку з урахуванням його прiоритету та на основi сучасних досягнень науково-технiчного прогресу.

Стаття 3.
Законодавство про зв’язок

Вiдносини у галузi зв’язку регулюються Конституцiєю України, цим Законом, iншими актами законодавства України та нормативними актами мiнiстерств i вiдомств України.

Правовий статус, повноваження i обов’язки операторiв зв’язку, а також використання радiочастотного ресурсу визначаються окремими законодавчими актами України.

Стаття 4.
Сфера дiї Закону

Дiя цього Закону поширюється на вiдносини в галузi зв’язку, в яких беруть участь органи державної влади, мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи i органiзацiї зв’язку та споживачi послуг зв’язку i радiочастот.

Дiя цього Закону не поширюється (крiм питань використання радiочастотного ресурсу) на державну систему урядового зв’язку, а також на мережi технологiчного зв’язку i вiдомчi мережi зв’язку та вiдносини, що забезпечують їх функцiонування, за винятком питань їх взаємодiї з мережами зв’язку загального користування.

Стаття 5.
Управлiння зв’язком

Верховна Рада України визначає державну полiтику в галузi зв’язку та законодавчi основи її реалiзацiї.

Управлiння єдиною нацiональною системою зв’язку здiйснює Кабiнет Мiнiстрiв України.

Центральним органом державної виконавчої влади в галузi зв’язку, пiдпорядкованим Кабiнету Мiнiстрiв України, є Адмiнiстрацiя зв’язку України, яка регулює вiдносини в галузi шляхом:

видачi лiцензiй на окремi види дiяльностi у галузi зв’язку i контролю за дотриманням лiцензiатом їх умов;

нагляду за функцiонуванням засобiв зв’язку всiх форм власностi у мережах зв’язку загального користування та взаємодiючими з ними засобами зв’язку вiдомчих мереж зв’язку та мереж подвiйного призначення;

контролю за якiстю надання послуг зв’язку операторами в мережах зв’язку загального користування i подвiйного призначення всiх форм власностi;

контролю за дотриманням граничних тарифiв на послуги зв’язку;

органiзацiї наукових розробок та розробок стандартiв для галузi;

органiзацiї пiдготовки кадрiв для галузi.

Адмiнiстрацiя зв’язку України не має права втручатися в господарську дiяльнiсть операторiв зв’язку.

Повноваження i обов’язки Адмiнiстрацiї зв’язку України покладаються на Мiнiстерство зв’язку України з вiдповiдною змiною функцiй.

Вирiшення питань координацiї роботи мiнiстерств i вiдомств щодо створення, розвитку, забезпечення функцiонування єдиної нацiональної системи зв’язку, розподiлу i використанню радiочастот, а також забезпечення електромагнiтної сумiсностi радiоелектронних засобiв покладено на Державну комiсiю з питань зв’язку i радiочастот, створену Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Головне управлiння з питань радiочастот при Кабiнетi Мiнiстрiв України є центральним органом державної виконавчої влади в галузi розподiлу та використання радiочастот.

Питання органiзацiї, координацiї взаємодiї та функцiонування мереж зв’язку всiх форм власностi, що стосуються потреб оборони i безпеки України, погоджуються з вiдповiдними мiнiстерствами i вiдомствами в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Управлiння вiдомчими мережами зв’язку, мережами технологiчного зв’язку та мережами зв’язку подвiйного призначення, а також мережами, що не знаходяться в загальнодержавнiй власностi, забезпечується їх власниками.

До земель зв’язку належать землi, якi надаються пiдприємствам, установам i органiзацiям зв’язку вiдповiдно до земельного законодавства України для будiвництва i експлуатацiї пiдземних кабельних, повiтряних лiнiй зв’язку та проводового мовлення, морських кабельних лiнiй зв’язку, пiд кабелi зв’язку при переходах через судноплавнi та сплавнi рiчки, озера, водосховища i канали, пiд надземнi та пiдземнi пiдсилювальнi (регенерацiйнi) пункти, пiд споруди радiорелейних, тропосферних, супутникових лiнiй зв’язку, телевiзiйних, радiомовних i приймально-передавальних радiостанцiй i центрiв з антенними системами, пiд будинки, споруди та iншi об’єкти, необхiднi для експлуатацiї, технiчного переозброєння та реконструкцiї систем електрозв’язку i пiдприємств поштового зв’язку тощо.

Для тимчасового користування в перiод будiвництва або для користування в перiод експлуатацiї пiдземних кабельних i повiтряних лiнiй зв’язку та проводового мовлення, морських кабельних лiнiй зв’язку, пiд кабелi зв’язку при переходах через судноплавнi та сплавнi рiчки, озера, водосховища i канали, пiд надземнi та пiдземнi пiдсилювальнi (регенерацiйнi) пункти землi надаються власникам засобiв, споруд або мереж зв’язку вiдповiдно до земельного законодавства України.

Уздовж повiтряних, пiдземних i пiдводних лiнiй електрозв’язку та навколо випромiнюючих споруд електрозв’язку встановлюються охороннi зони, а в разi необхiдностi створюються просiки. Охорона лiнiй i споруд зв’язку на землях i водах здiйснюється вiдповiдно до Правил охорони лiнiй зв’язку, що затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Пiдприємствам зв’язку на наданих їм вiдповiдно до земельного законодавства України земельних дiлянках дозволяється у встановленому порядку прокладати кабельнi та повiтрянi лiнiї зв’язку i встановлювати пристрої, що забезпечують їх надiйне функцiонування, а також прокладати кабельнi та повiтрянi лiнiї зв’язку через мости, тунелi, вулицi, шляхи, лiси i води, в будiвлях, колекторах, на лiнiях електропередачi та встановлювати в/на цих об’єктах пристрої, що забезпечують їх надiйне функцiонування. Порядок i умови проведення зазначених робiт встановлюються пiдприємствами i об’єднаннями зв’язку за погодженням з власниками i користувачами земель та об’єктiв. Використання об’єктiв, якi були збудованi за рахунок державних коштiв, для органiзацiї лiнiй зв’язку i проводового мовлення здiйснюється безоплатно.

Пiд час спорудження або реконструкцiї будiвель, шляхiв, мостiв, лiнiй енергопостачання iз спiльним використанням опор для пiдвiски проводiв радiомовлення та iнших об’єктiв роботи, пов’язанi з упорядкуванням i перенесенням мереж зв’язку, виконуються замовниками будiвництва та реконструкцiї вiдповiдно до технiчних умов i пiд контролем власникiв засобiв, споруд або мереж зв’язку.

Стаття 7.
Проектування, будiвництво i реконструкцiя засобiв та споруд зв’язку

Розвиток засобiв та споруд зв’язку загального користування, що входять до єдиної нацiональної системи зв’язку, координується Адмiнiстрацiєю зв’язку у взаємодiї з Кабiнетом Мiнiстрiв України i здiйснюється за рахунок коштiв пiдприємств зв’язку, загального фонду розвитку об’єднань, бюджетних асигнувань, залучених коштiв юридичних та фiзичних осiб на договiрних засадах.

Пiдприємства зв’язку мають право випускати i реалiзовувати цiннi папери на розвиток мереж зв’язку вiдповiдно до чинного законодавства.

При проектуваннi та розвитку мiст, iнших населених пунктiв мiсцевi Ради народних депутатiв здiйснюють за рахунок коштiв iнвесторiв виготовлення проектної документацiї та будiвництво спецiальних примiщень для вiддiлень зв’язку, автоматичних телефонних станцiй та станцiй радiотрансляцiйних вузлiв, а також переобладнання примiщень, що не вiдповiдають технологiчним нормам галузi.

Зазначенi примiщення передаються у користування державним пiдприємствам i об’єднанням зв’язку безкоштовно.

Проектна документацiя на будiвництво i реконструкцiю (розширення, технiчне переозброєння) мереж та споруд зв’язку пiдлягає експертизi та узгодженню вiдповiдними органами державного контролю та нагляду в порядку, встановленому чинним законодавством.

Новi об’єкти житлово-цивiльного призначення повиннi бути обладнанi мережами i пристроями для органiзацiї зв’язку, телевiзiйного та проводового мовлення.

У разi, коли житловi масиви будуються при промислових та iнших пiдприємствах i будовах, замовник повинен проектувати i будувати мережi, засоби та споруди електричного i поштового зв’язку одночасно з основним промисловим об’єктом за рахунок власних коштiв вiдповiдно до норм i технiчних умов, виданих пiдприємствами та об’єднаннями зв’язку.

Пiд час проектування, будiвництва i реконструкцiї лiнiй електропередачi енергопiдприємства повиннi передбачати сумiсну пiдвiску проводiв електропостачання та проводового мовлення вiдповiдно до норм i технiчних умов, виданих пiдприємствами i об’єднаннями зв’язку.

Стаття 8.
Статтю 8 виключено (згiдно iз Законом України вiд 13.07.2000 р. N 1869-III)

Стаття 9.
Взаємодiя пiдприємств, об’єднань, установ i органiзацiй зв’язку з мiсцевими Радами народних депутатiв

Взаємодiя пiдприємств, об’єднань, установ i органiзацiй зв’язку з мiсцевими Радами народних депутатiв здiйснюється на договiрних засадах та вiдповiдно до чинного законодавства України.

Засоби i споруди зв’язку, примiщення для вiддiлень зв’язку, телефонних станцiй та радiотрансляцiйних вузлiв, жилi примiщення, в тому числi службовi для листонош i працiвникiв, якi обслуговують цi засоби i споруди, передаються власниками у користування пiдприємствам i об’єднанням зв’язку на договiрних засадах.

Примiщення для сiльських вiддiлень зв’язку, службовi жилi примiщення для обслуговуючого персоналу надаються пiдприємствам зв’язку на договiрних засадах сiльськими Радами народних депутатiв або органiзацiями — споживачами послуг зв’язку.

Окремi примiщення для надання послуг зв’язку на залiзничних вокзалах, в аеропортах, морських i рiчкових портах, на пристанях, автовокзалах (автостанцiях), а також контрольно-пропускних пунктах на державному кордонi, станцiях технiчного обслуговування, в мотелях i на iнших пiдприємствах, в установах та органiзацiях, що обслуговують громадян, передаються в оренду державним пiдприємствам i об’єднанням зв’язку.

Стаття 10.
Забезпечення зв’язку в умовах надзвичайного стану

Пiдприємства, об’єднання зв’язку та власники засобiв, споруд або мереж зв’язку, що входять до єдиної нацiональної системи зв’язку, зобов’язанi забезпечувати якiсний зв’язок та оповiщення в умовах надзвичайного стану.

Рада Мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, виконавчi комiтети обласних, мiських, районних, районних у мiстах, сiльських i селищних Рад народних депутатiв подають пiдприємствам i об’єднанням зв’язку допомогу в лiквiдацiї аварiй, що сталися внаслiдок стихiйного лиха, i в усуненнi їх наслiдкiв, у придбаннi необхiдних матерiальних ресурсiв, а також надають для цього робочу силу, транспортнi та iншi технiчнi засоби.

У разi стихiйного лиха, аварiй, епiдемiй, епiзоотiй та в екстремальних ситуацiях, що виникли внаслiдок виробничих обставин, пiдприємства i об’єднання зв’язку з метою забезпечення зв’язком вiдбудовних робiт та недопущення розповсюдження епiдемiй, епiзоотiй через поштовi вiдправлення за погодженням з Радою Мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, виконавчими комiтетами обласних, мiських, районних, районних у мiстах, сiльських i селищних Рад народних депутатiв встановлюють тимчасовi обмеження щодо надання послуг зв’язку населенню до закiнчення лiквiдацiї наслiдкiв зазначених обставин.

Забезпечення функцiонування мереж зв’язку всiх форм власностi в мирний i воєнний час та їх мобiлiзацiйна готовнiсть здiйснюються в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

У воєнний час всi засоби та мережi зв’язку, якi є в Українi, незалежно вiд форм власностi використовуються для забезпечення потреб оборони та безпеки держави.

Стаття 11.
Захист iнтересiв держави

Дiяльнiсть, пов’язана з виплатою та доставкою пенсiй, грошової допомоги малозабезпеченим громадянам, здiйснюється виключно державними пiдприємствами зв’язку.

Право власностi, а також право на технiчне обслуговування i експлуатацiю мереж телекомунiкацiй загального користування може належати будь-якiй юридичнiй особi — резиденту України. Вiдкрите акцiонерне товариство «Укртелеком» не може передавати первиннi мережi зв’язку загального користування у власнiсть або управлiння iншим особам.

Розвиток первинних мереж зв’язку проводять суб’єкти права власностi на первиннi мережi.

У разi визнання вiдкритого акцiонерного товариства «Укртелеком» банкрутом переважне право на придбання первинних мереж зв’язку, що перебувають на балансi вiдкритого акцiонерного товариства «Укртелеком», належить державi.

(стаття 11 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.12.96 р. N 626/96-ВР, в редакцiї Закону України вiд 13.07.2000 р. N 1869-III)

Стаття 12.
Захист прав споживачiв

Пiдприємства i об’єднання зв’язку вживають заходiв щодо задоволення потреб юридичних та фiзичних осiб у всiх видах послуг зв’язку та щодо пiдвищення їх якостi.

Державнi пiдприємства i об’єднання зв’язку зобов’язанi задовольняти потреби споживачiв зв’язку у всiх видах послуг зв’язку, якi згiдно з частиною першою статтi 11 цього Закону вiднесенi до виключного права державних пiдприємств i об’єднань зв’язку, та у послугах мiжнародного, мiжмiського телефонного i телеграфного зв’язку, а також у послугах щодо отримання державних телерадiомовних програм в межах своїх технiчних та економiчних можливостей, якi встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України для кожного етапу розвитку мереж зв’язку та згiдно з встановленими рiвнями якостi. Якiснi показники послуг зв’язку встановлюються Адмiнiстрацiєю зв’язку України вiдповiдно до вимог Закону України «Про захист прав споживачiв» i повиннi вiдповiдати вимогам державних стандартiв та нормативно-технiчної документацiї. Цi якiснi показники є обов’язковими для всiх операторiв зв’язку незалежно вiд форм власностi.

Захист прав споживачiв на послуги поштового i електричного зв’язку гарантованої якостi, а також механiзм реалiзацiї захисту цих прав регулюються цим Законом, Законом України «Про захист прав споживачiв» та Законом України «Про обмеження монополiзму та недопущення недобросовiсної конкуренцiї у пiдприємницькiй дiяльностi».

Кожне пiдприємство зв’язку, яке надає послуги споживачам, повинне мати книгу скарг та пропозицiй i видавати її на першу вимогу.

Керiвники пiдприємств зв’язку зобов’язанi розглядати скарги та заяви споживачiв в термiни, передбаченi чинним законодавством, та iнформувати їх про це.

Стаття 13.
Вiдповiдальнiсть пiдприємств i об’єднань зв’язку перед споживачами послуг

Пiдприємства i об’єднання зв’язку всiх форм власностi несуть матерiальну вiдповiдальнiсть перед споживачами послуг за невиконання чи неналежне виконання послуг:

за втрату внутрiшнiх поштових вiдправлень, посилок та контейнерiв без оголошеної цiнностi — у розмiрi вартостi послуг;

за втрату цiнних поштових вiдправлень — у розмiрi оголошеної цiнностi i вартостi послуг;

за невиплату грошей за поштовими i телеграфними грошовими переказами — у розмiрi невиплаченої суми переказу i вартостi послуг. Крiм цього, за кожну добу затримки доставки поза контрольнi строки в межах України споживачевi виплачується пеня, яка обчислюється вiд суми простроченого платежу у розмiрi облiкової ставки Нацiонального банку України, що дiяла у перiод, за який нараховується пеня;

(абзац четвертий частини першої статтi 13 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.12.99 р. N 1347-XIV)

за мiжнароднi поштовi вiдправлення, телеграфнi повiдомлення та грошовi перекази — згiдно з угодами та актами Всесвiтнього поштового союзу та Мiжнародного союзу електрозв’язку;

за невручення або несвоєчасне вручення телеграм — у розмiрi вартостi послуги. Крiм вiдшкодування збиткiв у випадках, передбачених абзацами другим, четвертим i шостим цiєї частиниi, з пiдприємств i об’єднань зв’язку на користь споживача стягується неустойка (штраф, пеня) у розмiрi 25 вiдсоткiв вартостi послуг;

в разi усунення пошкоджень телефонного зв’язку та засобiв радiотрансляцiї з порушенням контрольних строкiв абонентна плата за весь час пошкодження не нараховується. Крiм цього, пiдприємство зв’язку сплачує абоненту пеню в розмiрi 25 вiдсоткiв добової абонентної плати за кожну добу перевищення контрольних строкiв, але не бiльш як за три мiсяцi. В останньому випадку, якщо з вини пiдприємств зв’язку не будуть усунутi пошкодження, абонент вiдповiдно до Закону України «Про захист прав споживачiв» може доручити усунення недолiкiв третiй особi за рахунок пiдприємства зв’язку. Такi ж санкцiї до пiдприємства зв’язку застосовуються i в разi, якщо якiснi показники телефонного зв’язку або радiотрансляцiї у споживача не вiдповiдають чинним стандартам та iншим нормативно-технiчним вимогам;

за неналежне виконання обов’язкiв, визначених договорами оренди технiчних засобiв зв’язку, телебачення i радiомовлення, — за умовами договорiв.

Пiдприємства i об’єднання зв’язку не несуть матерiальної вiдповiдальностi перед споживачами за невиконання чи неналежне виконання обов’язкiв внаслiдок дiї непереборної сили (землетрус, повiнь, ураган тощо) або з вини споживачiв та у випадках, передбачених чинним законодавством.

В разi незгоди споживача послуг зв’язку з визначеним цiєю статтею розмiром вiдшкодування питання вiдшкодування завданих йому фактичних збиткiв, моральної шкоди, втраченої вигоди через неналежне виконання операторами зв’язку своїх зобов’язань, а також iншi спори мiж споживачами послуг та операторами зв’язку розглядаються судом, арбiтражним судом.

Стаття 14.
Порядок та умови надання послуг зв’язку в мережах зв’язку загального користування

Пiдприємства i об’єднання зв’язку всiх форм власностi здiйснюють свою дiяльнiсть на принципах рiвного доступу всiх споживачiв до послуг зв’язку з наданням переваги органам державної влади.

Послуги операторами зв’язку всiх форм власностi надаються споживачам згiдно з чинним законодавством, умовами вiдповiдної лiцензiї та договору мiж споживачем i оператором, а також за умови дотримання споживачем правил користування мережами зв’язку i оплати послуг.

В разi затримки оплати за наданi пiдприємствами зв’язку послуги понад встановленi актами законодавства строки споживачi сплачують пеню, яка обчислюється вiд вартостi неоплачених послуг у розмiрi облiкової ставки Нацiонального банку України, що дiяла у перiод, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки. В разi зазначеної затримки оплати понад один мiсяць пiдприємства зв’язку мають право через мiсяць пiсля отримання споживачем письмового попередження вiдмовити йому в подальшому наданнi послуг. Пiдприємства зв’язку не мають права вiдмовляти в подальшому наданнi послуг зв’язку iнвалiдам I та II груп, поточна заборгованiсть яких за отриманi послуги зв’язку не перевищує трьох мiнiмальних пенсiй за вiком. Вiдмова пiдприємства зв’язку в наданнi послуг зв’язку може буде оскаржена споживачем в судовому порядку. Припинення надання послуг споживачам не звiльняє їх вiд оплати заборгованостi, а пiдприємство зв’язку має право стягувати суму боргу в судовому порядку.

(частина третя статтi 14 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.12.99 р. N 1347-XIV)

Послуги мiсцевих мереж телефонного зв’язку надаються всiм споживачам без обмежень пiсля подання письмової заяви. Поважною причиною для вiдмови пiдприємством зв’язку в наданнi зазначених послуг є вiдсутнiсть вiдповiдних технiчних можливостей. Вiдмову може бути оскаржено заявником в судовому порядку.

В мiсцях з недостатнiм рiвнем насиченостi технiчними засобами мiсцевих мереж електрозв’язку заяви на встановлення телефонiв задовольняються у такiй послiдовностi:

органи державної влади, мiсцевого самоврядування, прокуратури, суди, органи внутрiшнiх справ, служби безпеки та вiйськовi установи;

дипломатичнi та консульськi представництва iноземних держав;

медичнi заклади, пожежнi частини, органiзацiї, що надають iнформацiю стосовно стихiйних явищ (землетрус, повiнь, ураган тощо), державнi дошкiльнi виховнi i навчальнi заклади, державнi заклади науки i культури;

квартирнi телефони громадянам, якi згiдно з чинним законодавством мають пiльги на встановлення квартирних телефонiв;

iншi пiдприємства, установи та органiзацiї;

квартирнi телефони iншим громадянам.

Серед громадян видiляються окремi категорiї, якi вiдповiдно до чинного законодавства мають право на позачергове, першочергове та переважне право встановлення квартирних телефонiв. Черги в межах зазначених категорiй встановлюються з урахуванням часу подачi заяви.

Якщо для будiвництва телефонних мереж залучаються фiнансовi кошти юридичних та фiзичних осiб, телефони їм встановлюються позачергово без додержання згаданого вище порядку.

Послуги документального i поштового зв’язку, мiжмiської телефонної мережi, проводового мовлення надаються за умови їх технiчної можливостi без будь-яких обмежень. Термiновi послуги надаються за бiльш високими тарифами.

Державнi органи, якi забезпечують нацiональну безпеку та оборону України, мають переважне право на отримання послуг зв’язку i до них не застосовується заборона i обмеження щодо користування первинними мережами зв’язку.

(частина дев’ята статтi 14 в редакцiї Закону України вiд 13.07.2000 р. N 1869-III)

В разi неможливостi розшукати адресатiв не врученi їм поштовi вiдправлення повертаються вiдправникам. В разi неможливостi розшукати адресатiв та вiдправникiв нерозданi поштовi вiдправлення зберiгаються на пiдприємствах зв’язку протягом шести мiсяцiв, пiсля чого:

грошi, цiннi папери i дорогоцiннi метали з невручених поштових вiдправлень передаються до Нацiонального банку України;

документи (паспорти, дипломи, свiдоцтва, посвiдчення тощо) з невручених поштових вiдправлень передаються пiдприємствам, установам та органiзацiям, якi цi документи видали;

iншi предмети з невручених поштових вiдправлень реалiзуються через торговельну мережу. Кошти, вирученi вiд реалiзацiї цих предметiв, пiсля оплати витрат на продаж надходять до мiсцевих бюджетiв.

В разi пошкодження технiчних засобiв зв’язку пiдприємства вживають заходiв щодо їх вiдновлення в строки, якi встановлюються Адмiнiстрацiєю зв’язку України.

Власники мереж зв’язку подвiйного призначення всiх форм власностi можуть надавати послуги зв’язку з додержанням особливих умов застосування технiчних засобiв в мережах зв’язку загального користування.

Пiдприємства i об’єднання зв’язку надають вiдповiдно до чинного законодавства окремим категорiям громадян послуги на пiльговiй основi з покриттям пов’язаних з цим витрат за рахунок державного i мiсцевих бюджетiв та коштiв вiдповiдних фондiв i пiдприємств.

Окремим категорiям працiвникiв та колишнiм працiвникам пiдприємств, установ та органiзацiй зв’язку Кабiнетом Мiнiстрiв України встановлюються пiльги щодо надання та оплати послуг зв’язку.

Стаття 15.
Антимонопольнi правила

Забороняється надання виключних прав на ведення будь-якого виду дiяльностi у галузi зв’язку для пiдприємств, об’єднань, установ, органiзацiй всiх форм власностi, крiм дiяльностi, пов’язаної iз захистом iнтересiв держави, iз забезпеченням нацiональної безпеки i оборони, а також дiяльностi, зазначеної в частинi першiй статтi 11 цього Закону.

Послуги електрозв’язку можуть надаватись пiдприємствами поштового зв’язку всiх форм власностi на договiрних засадах.

Стаття 16.
Особливостi умов працi у галузi зв’язку

Дисциплiна працi на пiдприємствах i в об’єднаннях зв’язку регламентується чинним законодавством України, а також Статутом (Положенням) про дисциплiну працiвникiв зв’язку України, що затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України. Статут передбачає вiдповiдальнiсть працiвникiв зв’язку за розголошення таємницi листування, телефонних розмов, iнших повiдомлень, що передаються засобами зв’язку, неналежне виконання службових обов’язкiв, зокрема в надзвичайних умовах, особливостi регулювання робочого часу i часу вiдпочинку окремих категорiй працiвникiв експлуатацiйних пiдприємств i об’єднань зв’язку, а також їх заохочення.

На роботу на пiдприємства, в установи та органiзацiї зв’язку на посади, якi потребують спецiальних знань, приймаються особи, якi мають вiдповiдну освiту.

Посадовим особам пiдприємств зв’язку для виконання службових обов’язкiв щодо супроводження спецвантажiв, грошової готiвки, iнших цiнних поштових вiдправлень та пiд час охорони об’єктiв зв’язку надається право зберiгання, носiння та застосування вогнепальної зброї, а також спецiальних засобiв самооборони та iндивiдуального захисту.

Застосування вогнепальної зброї, а також спецiальних засобiв самооборони та iндивiдуального захисту регулюється законодавством України.

Листоношi забезпечуються за рахунок пiдприємств зв’язку форменим одягом i взуттям. Службовi жилi примiщення їм надаються на договiрних засадах вiдповiдними мiсцевими Радами народних депутатiв за мiсцезнаходженням пiдприємств зв’язку.

Керiвники об’єднань, пiдприємств та їх фiлiалiв наймаються на роботу за контрактом.

Стаття 17.
Вживання мов у галузi зв’язку

Мовою зв’язку в межах України є українська мова та мови iнших нацiональностей, якщо iнше не обумовлено чинним законодавством України.

Стаття 18.
Облiково-звiтний час у галузi зв’язку

У технологiчних процесах передачi повiдомлень на пiдприємствах i в об’єднаннях зв’язку застосовується єдиний облiково-звiтний час, що є в Українi.

У мiжнародних зв’язках облiково-звiтний час визначається мiжнародними договорами України.

Стаття 19.
Право власностi на мережi, засоби i споруди зв’язку

Мережi, а також окремi засоби i споруди зв’язку загального користування можуть перебувати у будь-якiй формi власностi.

(стаття 19 в редакцiї Закону України вiд 13.07.2000 р. N 1869-III)

Стаття 20.
Регулювання використання радiочастот i радiоелектронних засобiв

Регулювання використання радiочастотного спектра в Українi i позицiй радiоелектронних засобiв на геостацiонарнiй орбiтi в Українi є виключним правом держави i покладається на Кабiнет Мiнiстрiв України.

Нацiональна таблиця розподiлу радiочастот затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Дiяльнiсть щодо використання радiочастотного спектра i радiоелектронних засобiв та забезпечення їх електромагнiтної сумiсностi здiйснюються на принципах:

державного регулювання використання радiочастотного спектра i радiоелектронних засобiв на дозвiльнiй основi;

беззаперечного додержання норм i правил використання радiочастотного спектра i радiоелектронних засобiв та забезпечення їх електромагнiтної сумiсностi з урахуванням вимог Мiжнародної конвенцiї електрозв’язку, Регламенту радiозв’язку та iнших документiв Мiжнародного союзу електрозв’язку;

вiдповiдальностi юридичних та фiзичних осiб за невиконання вимог цього Закону i виданих вiдповiдно до нього правил, норм та iнструкцiй.

Розподiл радiочастот в межах Нацiональної таблицi розподiлу радiочастот i частотно-орбiтального ресурсу геостацiонарної орбiти проводить Головне управлiння з питань радiочастот при Кабiнетi Мiнiстрiв України.

Присвоєння радiочастот, позивних сигналiв, оформлення вiдповiдних дозволiв (лiцензiй) на виготовлення, реалiзацiю (продаж), використання радiоелектронних засобiв на територiї України, а також ввезення їх з-за кордону та державний нагляд за їх роботою здiйснюють спецiальнi органи, уповноваженi Кабiнетом Мiнiстрiв України. Координацiю та контроль за роботою цих органiв здiйснює Головне управлiння з питань радiочастот при Кабiнетi Мiнiстрiв України.

Державна комiсiя з питань зв’язку i радiочастот та Головне управлiння з питань радiочастот при Кабiнетi Мiнiстрiв України через спецiальнi органи при вiдповiдних мiнiстерствах i вiдомствах та при Нацiональнiй радi України з питань телебачення i радiомовлення (щодо частот для телебачення та радiомовлення) здiйснюють нагляд за додержанням встановленого порядку використання радiочастотного спектра, радiоелектронних засобiв i систем кабельного телебачення, норм радiовипромiнювання i допустимих iндустрiальних перешкод радiоприйому.

Стаття 21.
Тарифи на послуги зв’язку та за користування радiочастотами

Тарифи на послуги зв’язку та за користування радiочастотами регулюються державою згiдно з чинним законодавством України.

Порядок визначення граничних тарифiв на послуги зв’язку встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України i є обов’язковим для всiх операторiв зв’язку незалежно вiд форм власностi.

Порядок взаєморозрахункiв мiж пiдприємствами зв’язку встановлюється Адмiнiстрацiєю зв’язку України.

Випуск в обiг поштових марок та iнших знакiв поштової оплати є виключним правом об’єднання поштового зв’язку.

Об’єднання поштового зв’язку видає знаки поштової оплати за номiналом, тематикою, тиражами, погодженими з Адмiнiстрацiєю зв’язку України та редакцiйно-художньою радою, склад якої затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України, а також видає каталоги i цiнники колекцiйних поштових марок та iншої фiлателiстичної продукцiї.

Стаття 23.
Використання транспортних засобiв для перевезення пошти

Пiдприємства i об’єднання зв’язку мають право перевозити пошту на всiх маршрутах i лiнiях залiзничного, водного, повiтряного, автомобiльного i гужового транспорту згiдно з договорами.

Перевезення пошти рiзними видами транспорту здiйснюється за правилами, що затверджуються Адмiнiстрацiєю зв’язку України разом з Мiнiстерством транспорту України.

Державнi органи влади, органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, об’єднання, установи та органiзацiї, транспортнi засоби яких використовуються для перевезення пошти, зобов’язанi сприяти якнайшвидшому перевезенню за призначенням усiєї пошти, що вiдправляється пiдприємствами i об’єднаннями зв’язку, та забезпечувати її збереження.

Транспортнi засоби, що належать пiдприємствам i об’єднанням зв’язку, не можуть використовуватися для виконання робiт, не пов’язаних з дiяльнiстю у цiй галузi.

Перевезення пошти вiд пiдприємств та об’єднань зв’язку до мiсця доставки та доставка її рибалкам до мiсця вилову риби, працiвникам геологiчних партiй (експедицiй), чабанам вiдгiнних пасовищ, працiвникам лiсових дiлянок та iншим адресатам, якi перебувають поза населеними пунктами, здiйснюється транспортними засобами i за кошти пiдприємств, органiзацiй та установ, в яких працюють адресати.

Стаття 24.
Лiцензування видiв дiяльностi в галузi зв’язку

Лiцензування видiв дiяльностi в галузi зв’язку запроваджується з метою:

здiйснення єдиної державної полiтики в галузi зв’язку та захисту прав споживачiв, координацiї дiяльностi рiзних пiдприємств в областi створення i розвитку мереж, систем i служб зв’язку для забезпечення їх взаємодiї мiж собою та з мережами зв’язку загального користування;

сприяння демонополiзацiї дiяльностi в галузi зв’язку, розвитку пiдприємництва i конкуренцiї;

залучення коштiв пiдприємств усiх форм власностi до розвитку галузi;

забезпечення високого рiвня якостi послуг зв’язку.

Дiяльнiсть юридичних i фiзичних осiб в галузi зв’язку (крiм дiяльностi в мережах зв’язку Мiнiстерства оборони України, Мiнiстерства внутрiшнiх справ України, Служби безпеки України, Державного комiтету у справах охорони державного кордону України, Нацiональної гвардiї України, Штабу Цивiльної оборони України, мереж технологiчного зв’язку та вiдомчих мереж зв’язку, якi не мають виходу на мережi зв’язку загального користування, або не надають послуги зв’язку iншим юридичним та фiзичним особам) здiйснюється за лiцензiєю згiдно з чинним законодавством про пiдприємництво. Всi юридичнi та фiзичнi особи мають рiвнi права на отримання лiцензiї.

Лiцензiї на використання каналiв мовлення i дiяльнiсть в областi телебачення та радiомовлення видаються згiдно з Законом України «Про телебачення i радiомовлення».

Додатковими умовами видачi лiцензiї в галузi зв’язку є:

додержання загальновстановлених правил i нормативних документiв, якi регламентують створення єдиної нацiональної системи зв’язку України;

використання для здiйснення даного виду дiяльностi перспективних технiчних засобiв i технологiй, що передбачаються в єдинiй нацiональнiй системi зв’язку України;

необхiднiсть розвитку в першу чергу соцiально значущих послуг зв’язку, зниження тарифiв на цi послуги, для чого допускається часткова реiнвестицiя на розвиток цих послуг вiд iнших високорентабельних послуг зв’язку.

В разi обмеженої кiлькостi лiцензiй та за наявностi декiлькох заяв лiцензiя видається на конкурснiй основi. Кiлькiсть, строк дiї та умови отримання лiцензiй у цьому випадку визначаються Адмiнiстрацiєю зв’язку України i публiкуються в засобах масової iнформацiї.

Адмiнiстрацiя зв’язку України веде реєстр виданих лiцензiй i публiкує їх перелiк у засобах масової iнформацiї.

Стаття 25.
Умови застосування технiчних засобiв в мережах зв’язку загального користування

Всi технiчнi засоби та обладнання, що застосовуються в мережах зв’язку загального користування, повиннi мати сертифiкат, виданий згiдно з вимогами чинного законодавства з питань стандартизацiї та сертифiкацiї.

Використання конкретних засобiв зв’язку в мережах зв’язку загального користування погоджується з Адмiнiстрацiєю зв’язку України.

Пiд час розвитку i реконструкцiї мереж зв’язку загального користування пiдприємства зв’язку всiх форм власностi повиннi використовувати засоби зв’язку вiтчизняного виробництва за їх рiвних технiко-економiчних показникiв з iмпортними засобами.

Стаття 26.
Державна фельд’єгерська служба

Для забезпечення Верховної Ради України, Президента України, Кабiнету Мiнiстрiв України, центральних i мiсцевих органiв державної виконавчої влади, посольств, дипломатичних представництв i консульств України оперативним вiйськово-кур’єрським зв’язком дiє Державна фельд’єгерська служба України при Адмiнiстрацiї зв’язку України.

У своїй дiяльностi Державна фельд’єгерська служба України керується Положенням, що затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України, та iншими актами законодавства.

Мiнiстерства i вiдомства можуть мати свої служби фельд’єгерського зв’язку.

Стаття 27.
Охорона таємницi iнформацiї, що передається засобами зв’язку

Таємниця листування, телефонних розмов, телеграфних, а також iнших повiдомлень, що передаються засобами зв’язку, охороняється законом.

Пiдприємства зв’язку всiх форм власностi вживають органiзацiйно-технiчних заходiв щодо захисту iнформацiї згiдно з чинним законодавством.

Виймання i огляд поштової кореспонденцiї та документальних повiдомлень, одержання необхiдних довiдок про них, здiйснення контролю за технiчними каналами зв’язку, в тому числi прослуховування телефонних розмов на пiдприємствах зв’язку всiх форм власностi заборонено, крiм випадкiв, передбачених чинним законодавством.

Пiдприємства i об’єднання зв’язку мають право вилучати у встановленому порядку забороненi до пересилання вкладання у поштовi вiдправлення (зброя, отруйнi, легкозаймистi речовини тощо) тiльки у присутностi вiдправника. Перелiк таких вiдправлень складається Адмiнiстрацiєю зв’язку України i затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Стаття 28.
Охорона об’єктiв зв’язку

Пiдприємства, об’єднання, установи, органiзацiї та об’єкти зв’язку охороняються вiдомчою воєнiзованою охороною.

В окремих пiдроздiлах пiдприємств, об’єднань, установ та органiзацiй зв’язку може встановлюватись особливий режим допуску.

Об’єкти та споруди зв’язку в межах вiдповiдних зон охороняються згiдно з чинним законодавством. Особи, виннi в пошкодженнi лiнiй зв’язку, притягаються до дисциплiнарної, цивiльно-правової, адмiнiстративної або кримiнальної вiдповiдальностi згiдно з чинним законодавством.

Стаття 29.
Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про зв’язок

Особи, виннi в порушеннi законодавства про зв’язок, притягаються до вiдповiдальностi згiдно з чинним законодавством.

Використання засобiв зв’язку з метою, що суперечить iнтересам безпеки держави, порушує громадський порядок та посягає на честь i гiднiсть громадян, забороняється. В разi порушення цих умов пiдприємства i об’єднання зв’язку мають право у встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України порядку призупинити або зупинити користування засобами зв’язку.

Юридичнi та фiзичнi особи несуть встановлену законодавством України вiдповiдальнiсть за порушення порядку використання радiочастот, радiоелектронних засобiв, систем кабельного телебачення, норм радiовипромiнювання i допустимих iндустрiальних перешкод радiоприйому.

Спецiальнi органи по нагляду за додержанням встановленого порядку використання радiочастотного спектра, радiоелектронних засобiв i систем кабельного телебачення, норм радiовипромiнювання i допустимих iндустрiальних перешкод радiоприйому при вiдповiдних мiнiстерствах i вiдомствах в межах своєї компетенцiї дають приписи про усунення виявлених порушень, притягають у встановленому порядку до адмiнiстративної вiдповiдальностi громадян та посадових осiб, винних в порушеннi норм, правил та iнструкцiй, розроблених вiдповiдно до законодавства про зв’язок.

Органи Мiнiстерства внутрiшнiх справ України мають право вилучати радiоелектроннi засоби, якi експлуатуються без спецiального дозволу (лiцензiї). Питання щодо їх подальшого використання вирiшується згiдно з чинним законодавством України.

Стаття 30.
Митний контроль

Мiжнароднi поштовi вiдправлення при перемiщеннi через митний кордон України пред’являються пiдприємствами зв’язку для контролю митним органам. Поштовi пiдприємства зв’язку зобов’язанi доводити споживачам перелiк поштових вiдправлень, пересилка яких через кордон забороняється.

Огляд i виймання мiжнародних поштових вiдправлень здiйснюються митними органами у випадках i порядку, встановлених чинним законодавством України.

Митнi органи мають право вилучати у встановленому порядку предмети, забороненi до пересилання у мiжнародних поштових вiдправленнях або вiдправленi з порушенням митних правил. Предмети, вилученi митними органами пiд час митного контролю, пiдлягають конфiскацiї вiдповiдно до чинного законодавства.

Стаття 31.
Мiжнародне спiвробiтництво у галузi зв’язку

Встановлення правових, органiзацiйних, технологiчних i фiнансових вiдносин з мiжнародними органiзацiями зв’язку, а також представництво України в цих органiзацiях за дорученням Кабiнету Мiнiстрiв України, здiйснення спiвробiтництва з органiзацiями зв’язку iноземних держав, мiжнародний правовий захист iнтересiв України у питаннях зв’язку покладається на Адмiнiстрацiю зв’язку України, а питання використання радiочастот та радiоелектронних засобiв на мiжнародному рiвнi — на Головне управлiння з питань радiочастот при Кабiнетi Мiнiстрiв України.

Адмiнiстрацiя зв’язку України представляє Україну у Мiжнародному союзi електрозв’язку (МСЕ), Всесвiтньому поштовому союзi i залучає до цiєї роботи iншi органiзацiї, мiнiстерства i вiдомства. Координацiю участi iнших мiнiстерств та вiдомств у роботi МСЕ здiйснює Державна комiсiя з питань зв’язку та радiочастот.

Мiжнародне спiвробiтництво в галузi зв’язку здiйснюється на основi чинного законодавства та вiдповiдних мiжнародних договорiв України.

Стаття 32.
Мiжнароднi договори

Якщо мiжнародним договором України встановлено iншi правила, нiж тi, що передбаченi законодавством України про зв’язок, то застосовуються правила мiжнародного договору.

Президент України Л. КУЧМА
м. Київ 16 травня 1995 року N 160/95-ВР

О внесении изменений в Закон Украины «О связи»

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України «Про зв’язок»

Верховна Рада України постановляє:

I. Статтю 1 Закону України «Про зв’язок» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 20, ст. 143; 2000 р., N 41, ст. 341; 2002 р., N 15, ст. 103) доповнити абзацом такого змісту:

«абонентна плата — платіж, який сплачує користувач за користування послугами зв’язку на постійній основі за тарифами, встановленими відповідно до законодавства України».

II. Прикінцеві положення

2. Кабінету Міністрів України протягом двох місяців після набрання чинності цим Законом:

привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

Библиотека

  • Нормативная база / разъяснения
  • Нормативная база Украины
  • Международные стандарты, в Украине
  • Статьи / комментарии / отзывы
  • КСЗИ
  • Аналитические обзоры
  • ТЗИ
    • Методическая и прикладная документация
    • Программы
    • Методики
    • Инструкции

    Закон України «Про поштовий зв’язок»

    Цей Закон визначає правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку, а також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв’язку і користувачами їх послуг.

    Відносини у сфері надання послуг поштового зв’язку регулюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

    Діяльність у сфері надання послуг поштового зв’язку спеціального призначення (фельд’єгерського і спеціального зв’язку) провадиться відповідно до законодавства України.

    Закон україни про зв’язок

    ЗАКОН УКРАЇНИ

    Про поштовий зв’язок

    Із змінами і доповненнями, внесеними

    від 18 травня 2004 року N 1722-IV,

    від 1 липня 2004 року N 1954-IV

    від 1 червня 2010 року N 2299-VІ

    від 19 жовтня 2010 року N 2608-VІ

    від 3 лютого 2011 року N 2984-VІ

    від 7 лютого 2011 року N 3610-VІ

    від 3 липня 2012 року N 5029-VІ

    (Поняттю “організація розповсюдження поштових марок, маркованих конвертів і карток”, яке вживається в абзаці другому частини третьої статті 15 цього Закону, дано офіційне тлумачення згідно з рішенням Конституційного Суду України від 28 травня 2003 року N 10-рп/2003)
    (У тексті Закону слова “Національна комісія України з питань регулювання зв’язку” в усіх відмінках та слово “НКРЗ” замінено словами “національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації” у відповідному відмінку згідно із Законом України від 7 липня 2011 року N 3610-VI)

    Цей Закон визначає правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку, а також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв’язку і користувачами їх послуг.

    Стаття 1. Визначення основних термінів

    У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

    абонементна скринька – скринька із засобами для запобігання несанкціонованому доступу, що встановлюється в об’єктах поштового зв’язку і орендується адресатом на визначений термін для одержання на його ім’я поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань;

    абонентська поштова скринька – спеціальна скринька із засобами для запобігання несанкціонованому доступу, призначена для одержання адресатами простих поштових відправлень, періодичних друкованих видань, повідомлень про надходження реєстрованих поштових відправлень;

    абонентська поштова шафа – спеціальна шафа з абонентськими поштовими скриньками із засобами для запобігання несанкціонованому доступу, яка встановлюється у під’їздах, вестибюлях житлових та адміністративних будинків для одержання адресатами простих поштових відправлень, періодичних друкованих видань, повідомлень про надходження реєстрованих поштових відправлень;

    адресат (одержувач) – юридична або фізична особа, якій адресується поштове відправлення, телеграфне чи інше повідомлення;

    бандероль – поштове відправлення з друкованими виданнями, діловими паперами, предметами культурно-побутового та іншого призначення, розміри, маса і порядок упакування якого встановлені відповідно до законодавства України;

    дрібний пакет – міжнародне рекомендоване поштове відправлення із зразками товарів, дрібними предметами подарункового та іншого характеру, розміри, маса і порядок упакування якого встановлені відповідно до законодавства України;

    засоби поштового зв’язку – поштові пристрої та обладнання, транспортні засоби поштового зв’язку, поштові марки, марковані конверти та картки, а також будівлі (приміщення в будівлях), що використовуються для надання послуг поштового зв’язку;

    лист – поштове відправлення у вигляді поштового конверта з вкладенням письмового повідомлення або документа, розміри і масу якого встановлено відповідно до законодавства України;

    маркувальна машина – пристрій, призначений для нанесення на письмову кореспонденцію відбитку державного знака, що підтверджує оплату послуг поштового зв’язку, дату приймання та іншу інформацію;

    мережа поштового зв’язку – сукупність об’єктів поштового зв’язку і поштових маршрутів;

    національний оператор поштового зв’язку (національний оператор) – оператор, який в установленому законодавством порядку надає універсальні послуги поштового зв’язку на всій території України і якому надаються виключні права на провадження певних видів діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку;

    об’єкти поштового зв’язку – поштамти, центри обробки та перевезення пошти, зональні вузли, вузли поштового зв’язку, відділення поштового зв’язку, пункти поштового зв’язку та інші підрозділи, задіяні у єдиному виробничо-технологічному процесі з надання послуг поштового зв’язку;

    оператор поштового зв’язку (оператор) – суб’єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв’язку;

    переказ грошових коштів (поштовий переказ) – послуга поштового зв’язку щодо виконання доручення користувача на пересилання та виплату адресату зазначеної ним суми грошей;

    пересилання поштових відправлень (поштових переказів) – сукупність операцій з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень (поштових переказів);

    письмова кореспонденція – прості та рекомендовані листи, поштові картки, бандеролі, секограми та дрібні пакети;

    посилка – поштове відправлення з предметами культурно-побутового та іншого призначення, не забороненими законодавством до пересилання, розміри, маса і порядок упакування якого встановлені відповідно до законодавства України;

    послуги поштового зв’язку – продукт діяльності оператора поштового зв’язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів;

    поштова безпека – визначений законодавством комплекс заходів, спрямованих на захист таємниці інформації у поштовому зв’язку, збереження поштових відправлень, грошових коштів та засобів поштового зв’язку;

    поштова картка – поштове відправлення у вигляді стандартного бланка, що містить відкрите письмове повідомлення;

    поштова марка – державний знак, виготовлений у встановленому законодавством порядку із зазначенням його номінальної вартості та держави, який є засобом оплати послуг поштового зв’язку, що надаються національним оператором;

    поштова скринька – скринька із засобами для запобігання несанкціонованому доступу, яка встановлюється у відведених місцях і призначена для збирання від відправників простих листів і поштових карток;

    поштові відправлення – листи, поштові картки, бандеролі, секограми, дрібні пакети, міжнародні відправлення з оголошеною цінністю, посилки, прямі поштові контейнери, оформлені відповідно до законодавства України;

    поштовий зв’язок – приймання, обробка, перевезення та доставка (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій;

    поштовий зв’язок загального користування – складова частина поштового зв’язку України, призначена для надання послуг поштового зв’язку встановленого рівня якості всім користувачам;

    поштовий зв’язок спеціального призначення – складова частина поштового зв’язку України, призначена для надання послуг поштового зв’язку окремим категоріям користувачів;

    поштовий індекс – код поштової адреси у вигляді умовного цифрового позначення об’єктів поштового зв’язку, в тому числі сільських населених пунктів, у яких відсутні відділення зв’язку;

    секограми – письмові повідомлення, написані секографічним способом, друковані видання для сліпих, кліше із знаками секографії, що подаються у відкритому вигляді, а також звукові записи та спеціальний папір, призначені виключно для сліпих, за умови, що вони відправляються офіційно визнаними установами для сліпих або на їх адресу;

    користувачі послуг поштового зв’язку (користувачі) – фізичні та юридичні особи, які користуються послугами поштового зв’язку;

    універсальні послуги поштового зв’язку – набір послуг поштового зв’язку загального користування встановленого рівня якості, які надаються усім користувачам на всій території України за тарифами, що регулюються державою.

    Стаття 2. Законодавство про поштовий зв’язок України

    Відносини у сфері надання послуг поштового зв’язку регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

    Діяльність у сфері надання послуг поштового зв’язку спеціального призначення (фельд’єгерського і спеціального зв’язку) провадиться відповідно до законодавства України.

    Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені в цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору.

    Стаття 3. Основні засади діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку

    Основними засадами діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку є:

    захист інтересів користувачів у сфері надання послуг поштового зв’язку;

    забезпечення надання послуг поштового зв’язку встановленого рівня якості;

    доступність до ринку послуг поштового зв’язку;

    законодавче регулювання відносин у сфері надання послуг поштового зв’язку;

    забезпечення прав користувачів на таємницю інформації у сфері надання послуг поштового зв’язку;

    забезпечення прав операторів поштового зв’язку;

    єдність правил, стандартів і норм у сфері надання послуг поштового зв’язку.

    Стаття 4. Мова у сфері надання послуг поштового зв’язку

    Мова у сфері надання послуг поштового зв’язку визначається статтею 25 Закону України “Про засади державної мовної політики”.

    (стаття 4 у редакції Закону України від 03.07.2012 р. N 5029-VI)

    Стаття 5. Обліково-звітний час у поштовому зв’язку

    У сфері надання послуг поштового зв’язку застосовується єдиний обліково-звітний час, що діє в Україні.

    Стаття 6. Охорона таємниці інформації у сфері надання послуг поштового зв’язку

    Таємниця поштових відправлень, у тому числі листування та іншої письмової кореспонденції, електронних повідомлень, що пересилаються (передаються) засобами зв’язку, гарантується Конституцією та законодавством України.

    Оператори вживають організаційно-технічних заходів щодо захисту інформації згідно із законодавством України.

    Виїмка та огляд письмової кореспонденції, вкладень в інших поштових відправленнях, одержання будь-яких довідок щодо них заборонено, крім випадків, визначених законом.

    Частину четверту статті 6 виключено (згідно із Законом України від 03.02.2011 р. N 2984-VI)

    Стаття 7. Державне регулювання діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку

    Державне регулювання діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку здійснюється з метою формування орієнтованого на користувача ринку послуг поштового зв’язку шляхом:

    нормативно-правового забезпечення діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку;

    контролю за додержанням законодавства про поштовий зв’язок;

    формування єдиної науково-технічної політики у сфері надання послуг поштового зв’язку;

    абзац п’ятий статті 7 виключено (згідно із Законом України від 19.10.2010 р. N 2608-VI)

    формування переліку показників якості послуг поштового зв’язку та встановлення їх рівня;

    стандартизації та сертифікації засобів поштового зв’язку;

    регулювання тарифів на послуги поштового зв’язку;

    забезпечення конкуренції у сфері надання послуг поштового зв’язку.

    Стаття 8. Компетенція органів виконавчої влади у сфері надання послуг поштового зв’язку

    Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень забезпечує загальне регулювання діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку.

    Реалізацію державної політики у сфері надання послуг поштового зв’язку здійснює уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі зв’язку.

    На уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі зв’язку покладається:

    розроблення нормативно-правових актів, які регулюють діяльність у сфері надання послуг поштового зв’язку;

    визначення порядку введення та виведення з обігу поштових марок;

    забезпечення поштової безпеки та таємниці інформації у сфері надання послуг поштового зв’язку;

    (абзац четвертий частини третьої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.06.2010 р. N 2299-VI)

    організація роботи, пов’язаної із стандартизацією та сертифікацією засобів поштового зв’язку;

    забезпечення підготовки та перепідготовки кадрів для надання послуг поштового зв’язку;

    сприяння розвитку ринку послуг поштового зв’язку.

    Ефективність функціонування ринку послуг поштового зв’язку забезпечує національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, на основі збалансування інтересів суспільства, операторів та користувачів послуг поштового зв’язку.

    Компетенція національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, та її повноваження визначаються цим та іншими законами України.

    На національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, покладаються:

    абзац другий частини шостої статті 8 виключено (згідно із Законом України від 19.10.2010 р. N 2608-VI)

    ведення єдиного державного реєстру операторів поштового зв’язку;

    формування цінової політики та регулювання відповідно до законодавства України тарифів на послуги поштового зв’язку.

    Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, може виконувати й інші функції відповідно до законодавства України.

    На Державну інспекцію зв’язку (далі – ДІЗ) покладається здійснення державного нагляду за ринком послуг поштового зв’язку шляхом:

    1) контролю за якістю послуг поштового зв’язку;

    2) пункт 2 частини восьмої статті 8 виключено (згідно із Законом України від 19.10.2010 р. N 2608-VI)

    3) контролю за додержанням операторами поштового зв’язку, їх відокремленими підрозділами законодавства про поштовий зв’язок, стандартів та інших нормативних актів у сфері надання послуг поштового зв’язку.

    (пункт 3 частини восьмої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 19.10.2010 р. N 2608-VI)

    (статтю 8 доповнено новою частиною восьмою згідно із Законом України від 01.06.2010 р. N 2299-VI)

    Для здійснення державного нагляду за ринком послуг поштового зв’язку посадові особи Державної інспекції зв’язку мають право:

    1) доступу в установленому законодавством порядку на територію і до приміщень операторів поштового зв’язку;

    2) перевіряти дотримання операторами поштового зв’язку, їх відокремленими підрозділами вимог законодавства про поштовий зв’язок;

    3) видавати в межах своїх повноважень операторам поштового зв’язку обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про поштовий зв’язок;

    4) притягувати в установленому законом порядку до адміністративної відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про поштовий зв’язок;

    5) безоплатно отримувати від операторів поштового зв’язку необхідні для виконання функцій, покладених на ДІЗ, інформацію, пояснення та інші матеріали;

    6) безоплатно отримувати від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування документи, матеріали, статистичну та іншу інформацію, необхідну для виконання функцій, покладених на ДІЗ;

    7) з метою розгляду звернень фізичних та юридичних осіб, що надходять до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, та ДІЗ, отримувати від операторів поштового зв’язку необхідні документи та інформацію, а також за результатами розгляду звернень видавати в установленому порядку приписи;

    (пункт 7 частини дев’ятої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2011 р. N 3610-VI)

    8) інші права, передбачені законодавством.

    (статтю 8 доповнено новою частиною дев’ятою згідно із Законом України від 01.06.2010 р. N 2299-VI)

    Державний нагляд за ринком послуг поштового зв’язку здійснюється в порядку, встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, шляхом проведення планових і позапланових перевірок, здійснення інших заходів відповідно до законодавства, спрямованих на запобігання, виявлення та усунення порушень законодавства про поштовий зв’язок.

    (статтю 8 доповнено новою частиною десятою згідно із Законом України від 01.06.2010 р. N 2299-VI)

    Планові перевірки проводяться не частіше ніж один раз на три роки відповідно до планів, що затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації.

    (статтю 8 доповнено новою частиною одинадцятою згідно із Законом України від 01.06.2010 р. N 2299-VI)

    Позапланові перевірки проводяться за рішенням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, або керівника ДІЗ (його заступника) щодо питань, зазначених у цих рішеннях. Рішення про проведення позапланової перевірки приймається:

    на підставі письмового звернення про порушення законодавства, стандартів та інших нормативних документів у сфері поштового зв’язку;

    з метою перевірки виконання розпоряджень чи приписів про усунення виявлених порушень;

    у разі виявлення недостовірності даних, зазначених у документах обов’язкової звітності, поданих оператором поштового зв’язку, або неподання таких документів.

    (статтю 8 доповнено новою частиною дванадцятою згідно із Законом України від 01.06.2010 р. N 2299-VI)

    Частину тринадцяту статті 8 виключено (статтю 8 доповнено новою частиною тринадцятою згідно із Законом України від 01.06.2010 р. N 2299-VI, частину тринадцяту статті 8 виключено згідно із
    Законом України від 19.10.2010 р. N 2608-VI)

    За результатами перевірок складається акт у двох примірниках. Один примірник акта видається оператору поштового зв’язку, який перевірявся, другий зберігається в ДІЗ.

    (статтю 8 доповнено новою частиною чотирнадцятою згідно із Законом України від 01.06.2010 р. N 2299-VI)

    Оператор поштового зв’язку, який одержав розпорядження або припис посадової особи ДІЗ про усунення порушень законодавства про поштовий зв’язок, зобов’язаний у встановлений у розпорядженні чи приписі строк усунути порушення та подати ДІЗ інформацію у письмовій формі про їх усунення.

    (статтю 8 доповнено новою частиною п’ятнадцятою згідно із Законом України від 01.06.2010 р. N 2299-VI, у зв’язку з цим частину восьму вважати частиною шістнадцятою)

    Нормативно-правові акти уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі зв’язку і рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, прийняті в установленому порядку в межах їх повноважень, обов’язкові до виконання операторами та користувачами послуг поштового зв’язку.

    Стаття 9. Тарифне регулювання у сфері надання послуг поштового зв’язку

    Тарифне регулювання у сфері надання послуг поштового зв’язку здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, відповідно до законодавства України і повинно стимулювати впровадження операторами новітніх технологій, підвищення якості надання послуг, збільшення обсягів і розширення номенклатури послуг.

    Тарифному регулюванню у сфері надання послуг поштового зв’язку підлягають виключно універсальні послуги поштового зв’язку.

    Стаття 10. Стандартизація і сертифікація засобів поштового зв’язку

    Засоби поштового зв’язку, що застосовуються у мережах поштового зв’язку загального користування, підлягають стандартизації та сертифікації відповідно до законодавства України згідно з переліком, який встановлюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі зв’язку.

    Стаття 11. Розвиток мереж і засобів поштового зв’язку

    Розвиток та реконструкція мереж і засобів поштового зв’язку здійснюються відповідно до державних програм розвитку єдиної національної системи зв’язку України з урахуванням її пріоритетних напрямів та на основі сучасних досягнень науково-технічного прогресу в цій сфері.

    Розвиток мереж і засобів поштового зв’язку здійснюється за рахунок інвестицій, джерелами яких є ресурси операторів, кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також залучені або запозичені в установленому законодавством України порядку кошти фізичних і юридичних осіб.

    Стаття 12. Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування

    Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень:

    надають допомогу операторам у розміщенні на відповідних територіях об’єктів поштового зв’язку;

    погоджують розміщення національним оператором поштових скриньок у зручних для користувачів місцях;

    сприяють операторам в укладенні договорів оренди приміщень у житлових і нежитлових будинках з їх власниками для надання послуг поштового зв’язку;

    сприяють операторам у доставці поштових відправлень до віддалених населених пунктів;

    розглядають пропозиції операторів щодо створення сприятливих умов для їх діяльності.

    Під час проектування розвитку населених пунктів, будівництва та реконструкції житлових масивів у містах, а також окремих житлових будинків місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень вживають заходів щодо забезпечення проектування і будівництва об’єктів поштового зв’язку, призначених для організації надання універсальних послуг поштового зв’язку, відповідно до встановлених нормативів з можливістю наступної передачі їх національному операторові у користування на пільгових умовах.

    Перенесення чи переобладнання об’єктів поштового зв’язку, які належать операторам, пов’язаних з новим будівництвом, розширенням, реконструкцією населених пунктів, окремих будівель, шляхів, комунікацій, розробкою корисних копалин, здійснюється та фінансується замовником цих робіт відповідно до технічних умов оператора.

    Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень всебічно сприяють ефективній діяльності та розвитку об’єктів поштового зв’язку на відповідних територіях.

    Стаття 13. Порядок надання послуг поштового зв’язку

    Оператори надають користувачам послуги поштового зв’язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку.

    Послуги поштового зв’язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв’язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

    У договорі про надання послуг поштового зв’язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов’язково зазначаються найменування оператора та об’єкта поштового зв’язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв’язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв’язку.

    (частина третя статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.07.2004 р. N 1954-IV)

    Договір про надання послуги поштового зв’язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами.

    Стаття 14. Забезпечення схоронності поштових відправлень і грошових коштів

    Оператори забезпечують схоронність поштових відправлень і грошових коштів.

    Приміщення, в яких здійснюється обробка поштових відправлень і зберігання грошових коштів, повинні бути оснащені необхідним обладнанням і засобами охоронно-пожежної сигналізації, а також повинні відповідати діючим технічним вимогам.

    Для охорони об’єктів поштового зв’язку, забезпечення схоронності поштових відправлень і грошових коштів оператор може мати підрозділи поштової безпеки та воєнізованої охорони. Підрозділи воєнізованої охорони забезпечують безпеку об’єктів поштового зв’язку, персоналу оператора і транспортних засобів поштового зв’язку, а також охорону поштових відправлень і грошових коштів. Підрозділи поштової безпеки здійснюють заходи щодо запобігання втратам та крадіжкам поштових відправлень і грошових коштів, контролюють дотримання вимог пересилання мережею поштового зв’язку предметів і речей.

    З метою захисту об’єктів поштового зв’язку, поштових відправлень і грошових коштів (у тому числі під час перевезень) персоналу операторів, який пройшов спеціальну підготовку, надається право використовувати зброю і засоби самооборони та індивідуального захисту. Перелік працівників оператора, яким надається право використовувати зброю і засоби самооборони та індивідуального захисту, визначається уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі зв’язку. Порядок придбання, обліку, зберігання, ремонту та знищення вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, а також засобів самооборони та індивідуального захисту персоналу операторів встановлюється відповідно до закону. Порядок застосування вогнепальної зброї визначається законом.

    У разі виявлення дефектів поштового відправлення (розходження фактичної маси з масою, зазначеною у супровідних документах, пошкодження упаковки, печаток, обв’язок тощо) оператор у порядку, встановленому уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі зв’язку, зобов’язаний письмово оформити факт дефекту та вжити заходів до вручення даного поштового відправлення адресату або відправнику.

    Частину шосту статті 14 виключено (згідно із Законом України від 03.02.2011 р. N 2984-VI)

    Стаття 14.1. Заборонені до пересилання у поштових відправленнях вкладення та порядок їх вилучення

    Забороняються до пересилання у поштових відправленнях вкладення, які можуть становити загрозу життю та здоров’ю людей, призводити до знищення чи псування (пошкодження) інших поштових відправлень та поштового обладнання. Перелік вкладень, заборонених до пересилання у поштових відправленнях, порядок їх вилучення із поштових відправлень та розпорядження ними визначаються Кабінетом Міністрів України”.

    (Закон доповнено статтею 14.1 згідно із Законом України від 03.02.2011 р. N 2984-VI)

    Стаття 15. Особливості діяльності національного оператора

    Національний оператор забезпечує надання на всій території України універсальних послуг поштового зв’язку за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

    Держава забезпечує фінансову підтримку національного оператора у наданні універсальних послуг поштового зв’язку.

    Національний оператор має виключне право на:

    видання, введення в обіг та організацію розповсюдження поштових марок, маркованих конвертів і карток, а також виведення їх з обігу;

    (поняттю “організація розповсюдження поштових марок, маркованих конвертів і карток”, яке вживається в абзаці другому частини третьої статті 15, дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 28.05.2003 р. N 10-рп/2003)

    офіційне видання каталогів і цінників колекційних поштових марок та іншої філателістичної продукції;

    пересилання простих листів масою до 50 грамів та простих поштових карток;

    (абзац четвертий частини третьої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 18.05.2004 р. N 1722-IV)

    розміщення та використання поштових скриньок для збирання листів і поштових карток на всій території держави відповідно до нормативів, встановлених уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі зв’язку;

    використання маркувальних машин та надання дозволу на їх використання іншим фізичним та юридичним особам;

    нанесення зображення Державного Герба України на поштові скриньки, транспортні засоби поштового зв’язку, а також на використання у своїй діяльності контрольно-гербових та страхових печаток із зображенням Державного Герба України.

    Персоналу національного оператора під час виконання службових обов’язків надається право носіння форменого одягу та нагрудного знака, зразки яких затверджуються уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі зв’язку.

    Вартість виготовлення форменого одягу та нагрудних знаків відноситься на валові витрати національного оператора.

    Для задоволення державних потреб національний оператор на договірних засадах може здійснювати діяльність, пов’язану з виплатою та доставкою пенсій, грошової допомоги малозабезпеченим громадянам, надавати інші послуги відповідно до законодавства України.

    Юридична особа, на яку покладається виконання функцій національного оператора, визначається Кабінетом Міністрів України.

    Стаття 16. Персонал оператора

    До персоналу оператора належать його працівники, які забезпечують надання послуг поштового зв’язку.

    Трудові відносини персоналу оператора регулюються законодавством України про працю та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

    За втрату, недостачу або пошкодження вкладень поштових відправлень, недостачу грошових коштів, порушення контрольних строків доставки поштових відправлень та поштових переказів персонал оператора, з вини якого завдані збитки, несе відповідальність у порядку, передбаченому законодавством України.

    Керівник національного оператора та керівники його філіалів наймаються на роботу за контрактом.

    Національний оператор створює робочі місця для працевлаштування інвалідів в обсязі, встановленому законом, виходячи із загальної кількості персоналу, за винятком чисельності листонош, водіїв та працівників, які зайняті на роботах з важкими та небезпечними умовами праці.

    Стаття 17. Права та обов’язки операторів

    Всі оператори незалежно від їх організаційно-правової форми користуються рівними правами і виконують однакові обов’язки відповідно до законодавства України, крім виключних прав і обов’язків національного оператора, визначених цим Законом.

    Оператори забезпечують доступ користувачів до інформації про тарифи, правила надання послуг поштового зв’язку, строки пересилання поштових відправлень, режими роботи об’єктів поштового зв’язку, заборонені до пересилання предмети, відповідальність операторів перед користувачами тощо.

    (частина друга статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 19.10.2010 р. N 2608-VI)

    Оператори мають право інформувати користувачів про надання ними послуг поштового зв’язку через засоби масової інформації та шляхом розповсюдження рекламних повідомлень.

    Стаття 18. Відповідальність операторів

    За порушення законодавства у сфері надання послуг поштового зв’язку оператори несуть відповідальність згідно із законами України.

    За невиконання чи неналежне виконання послуг з пересилання внутрішніх поштових відправлень, доручень користувачів щодо поштових переказів оператори несуть таку матеріальну відповідальність перед користувачами:

    за повну втрату реєстрованих поштових відправлень (рекомендованого листа, бандеролі, поштової картки, повідомлення про вручення поштового відправлення), посилок та прямих контейнерів без оголошеної цінності – відшкодування вартості послуг поштового зв’язку та штраф у розмірі 100 відсотків вартості цих послуг;

    за часткову втрату (пошкодження) вкладення посилки без оголошеної цінності – відшкодування його вартості пропорційно масі втраченої або пошкодженої частини вкладення шляхом ділення розміру тарифу за пересилання на чисту масу вкладення та штраф у розмірі 100 відсотків вартості послуг поштового зв’язку;

    за повну втрату (пошкодження) вкладення посилки з оголошеною цінністю, листа або бандеролі з оголошеною цінністю – відшкодування в розмірі суми оголошеної цінності поштового відправлення, вартості послуг поштового зв’язку та штраф у розмірі 25 відсотків вартості цих послуг;

    за часткову втрату (пошкодження) вкладення посилки з оголошеною цінністю, листа або бандеролі з оголошеною цінністю з описом вкладення – повернення (відшкодування) вартості вкладення або його пошкодженої частини згідно з описом, вартості послуг поштового зв’язку та штраф у розмірі 25 відсотків вартості цих послуг. Якщо пошкоджене вкладення може бути використане, сума відшкодування зменшується за домовленістю з відправником або адресатом. У разі відмови відправника або адресата від одержання частково пошкодженого вкладення воно реалізується оператором. У разі незазначення в описі вартості вкладених предметів або пересилання без опису розмір відшкодування визначається пропорційно масі втраченої або пошкодженої частини вкладення незалежно від її фактичної вартості, але не більше оголошеної цінності посилки, листа або бандеролі. В цьому випадку вартість одиниці маси визначається шляхом ділення суми оголошеної цінності на чисту масу вкладення;

    за невиплату грошей за поштовими переказами, а також порушення строків пересилання поштових переказів – відповідно до законодавства України;

    за несвоєчасну доставку усіх видів реєстрованих поштових відправлень – штраф у розмірі 25 відсотків вартості послуг поштового зв’язку;

    у разі порушення встановлених строків пересилання поштових відправлень повітряним транспортом – відшкодування у розмірі різниці між платою за пересилання повітряним та наземним транспортом і штраф у розмірі 25 відсотків вартості послуг поштового зв’язку.

    За втрату (пошкодження) міжнародних поштових відправлень і посилок оператори несуть відповідальність відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та законодавства України, за невиплату міжнародних поштових переказів – відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

    Вартість попередньо оплачених користувачем послуг, що фактично не були йому надані, відшкодовується користувачеві у повному обсязі на підставі квитанції чи іншого документа про оплату цих послуг.

    У разі незгоди користувача з визначеним цією статтею розміром відшкодування питання про відшкодування завданих йому фактичних збитків, моральної шкоди, втраченої вигоди через неналежне виконання операторами своїх зобов’язань, а також інші спори між користувачами та операторами розглядаються у судовому порядку.

    Оператор не несе матеріальної відповідальності за поштові відправлення, якщо:

    поштове відправлення на підставі закону підлягає вилученню, конфіскації або знищенню;

    втрата або пошкодження вкладення поштового відправлення сталися внаслідок дії непереборної сили (землетрус, ураган, повінь тощо);

    нестача або пошкодження вкладення поштового відправлення сталися внаслідок порушення відправником встановлених законодавством України правил щодо обмежень у пересиланні предметів та речей;

    поштове відправлення (поштовий переказ) видано (виплачено) адресату під розписку про одержання;

    заяву про розшук поштового відправлення (поштового переказу) подано до об’єкта поштового зв’язку після шести місяців з дня приймання;

    поштове відправлення з оголошеною цінністю, прямий контейнер були прийняті від відправника закритими, оболонка поштового відправлення або сам контейнер, печатка чи пломба відправника не пошкоджені, а маса поштового відправлення або прямого контейнера відповідає масі, визначеній під час його приймання до пересилання.

    У разі неможливості вручити адресатам поштові відправлення (поштові перекази) вони повертаються відправникам. У разі неможливості вручити адресатам та відправникам поштові відправлення (поштові перекази) вони зберігаються в об’єктах поштового зв’язку протягом шести місяців з дня їх приймання.

    Порядок розкриття невручених поштових відправлень визначається уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі зв’язку. Порядок розпорядження грошовими коштами за невиплаченими поштовими переказами, вкладеннями з невручених поштових відправлень установлюється Кабінетом Міністрів України.

    Стаття 19. Права та обов’язки користувачів

    Користувачі мають рівні права на користування послугами поштового зв’язку на всій території України.

    Користувачі мають право на одержання поштових відправлень на свою домашню, службову адресу, до запитання чи з використанням абонементних скриньок.

    Поштові відправлення для адресатів, які перебувають за межами населених пунктів, вручаються цим адресатам у найближчому до них об’єкті поштового зв’язку.

    Поштові відправлення належать відправникам до моменту вручення адресатам, якщо вони не вилучені відповідно до закону.

    Користувачі відповідно до закону несуть відповідальність за збитки, завдані операторам або третім особам внаслідок вкладення до поштових відправлень предметів, заборонених до пересилання, або неналежного упакування вкладення, що пересилається.

    Стаття 20. Функціонування мереж поштового зв’язку в умовах воєнного чи надзвичайного стану або надзвичайних ситуацій

    Забезпечення функціонування мереж поштового зв’язку в умовах воєнного стану та їх мобілізаційна готовність здійснюється відповідно до закону.

    В умовах надзвичайного чи воєнного стану за рішенням уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі зв’язку відповідно до закону надання послуг поштового зв’язку може бути обмежено або припинено, а мережа поштового зв’язку скорочена.

    Ліквідація наслідків аварій, пошкоджень на об’єктах поштового зв’язку внаслідок катастроф, стихійного лиха здійснюється відповідно до законодавства України.

    Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень надають операторам допомогу в ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха та пошкодження об’єктів поштового зв’язку.

    Стаття 21. Поштові марки

    Поштові марки (в тому числі надруковані на поштових конвертах і поштових картках) є засобом оплати послуг поштового зв’язку з пересилання письмової кореспонденції, що надаються національним оператором.

    Національний оператор видає поштові марки, марковані конверти і картки за тематикою і зразками, які погоджуються з Редакційно-художньою радою, склад, функції, права та обов’язки якої визначаються уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі зв’язку.

    Стаття 22. Транспортні засоби поштового зв’язку

    Оператори для перевезення пошти використовують власні транспортні засоби, а також на договірних засадах транспорт інших фізичних та юридичних осіб.

    Спеціально обладнані транспортні засоби із нанесеними на них розпізнавальними знаками та кольорографічним оформленням, які використовуються операторами для надання послуг поштового зв’язку, є спеціалізованими транспортними засобами поштового зв’язку.

    Вимоги щодо обладнання транспортних засобів та нанесення на них розпізнавальних знаків і кольорографічного оформлення встановлюються уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі зв’язку відповідно до законодавства України.

    Перевезення поштових відправлень автомобільним, водним, залізничним та авіаційним транспортом здійснюється на договірних засадах відповідно до законодавства України.

    Перевезення поштових відправлень транспортом загального користування, перевантаження поштових відправлень здійснюються у першочерговому порядку.

    Приймання поїздів, у складі яких курсують спеціально обладнані вагони для перевезення пошти, повинно здійснюватися на платформи і колії, де забезпечуються необхідні умови для обміну пошти.

    Проїзд транспортних засобів поштового зв’язку до об’єктів поштового зв’язку, в тому числі розташованих при вокзалах, станціях та портах, а також у пунктах пропуску через державний кордон України, з метою обміну поштових відправлень здійснюється безперешкодно, позачергово і безоплатно.

    Стаття 23. Особливості використання засобів поштового зв’язку

    Поштові скриньки, абонементні скриньки, абонентські поштові шафи виготовляються відповідно до встановлених стандартів.

    Доставка простих листів, поштових карток, бандеролей, періодичних друкованих видань та повідомлень про надходження реєстрованих поштових відправлень здійснюється до абонентських поштових шаф (абонентських поштових скриньок) адресатів.

    Придбання, установка і утримання в належному стані абонентських поштових шаф (абонентських поштових скриньок) здійснюються власниками житлових та адміністративних будинків.

    Абонентські поштові шафи (абонентські поштові скриньки) встановлюються у місцях, зручних для доставки пошти.

    Невиконання вимог щодо розміщення абонентських поштових шаф (абонентських поштових скриньок) звільняє оператора від відповідальності за доставку адресату поштових відправлень. У цьому разі оператор зобов’язаний повідомити користувачів про свою відмову від доставки поштових відправлень.

    Поштові скриньки, призначені для збирання від відправників простих листів і поштових карток, розміщуються у зручних місцях, визначених національним оператором за погодженням з місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

    Стаття 24. Економічні основи діяльності операторів

    Оператори відповідно до законодавства України самостійно планують свою діяльність і визначають перспективи свого розвитку виходячи з попиту на послуги поштового зв’язку та замовлень держави на ці послуги.

    Для забезпечення сталих умов роботи та розвитку власної мережі поштового зв’язку оператор має право здійснювати внутрішньогосподарську централізацію, перерозподіл та використання власних ресурсів.

    Доходи філіалів національного оператора від господарської діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку визначаються у межах доходних надходжень, перерозподілених між філіалами.

    Стаття 25. Виконання державних замовлень щодо надання послуг поштового зв’язку

    Державне замовлення щодо надання послуг поштового зв’язку обумовлюється державним контрактом між уповноваженим центральним органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України, та оператором.

    Оператори надають відповідно до законодавства України послуги на пільговій основі з покриттям пов’язаних з цим витрат за рахунок Державного бюджету України і місцевих бюджетів.

    Стаття 26. Митний контроль та митне оформлення міжнародних поштових відправлень

    Міжнародні поштові відправлення під час переміщення через митний кордон України пред’являються операторами для митного контролю.

    Митні органи мають право вилучати в установленому законодавством України порядку предмети, заборонені законом до пересилання у міжнародних поштових відправленнях або відправлені з порушеннями митного законодавства України.

    Оператори не відповідають за ненадання чи неналежне надання послуг поштового зв’язку внаслідок прийняття митними органами рішень щодо поштових відправлень під час здійснення митного контролю.

    Стаття 27. Міжнародне співробітництво

    Міжнародне співробітництво у сфері надання послуг поштового зв’язку здійснюється відповідно до законодавства України та відповідних міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

    Правові, організаційні та фінансові відносини з міжнародними організаціями поштового зв’язку, а також представництво України у міжнародних організаціях поштового зв’язку, міжнародний правовий захист інтересів України у питаннях поштового зв’язку в межах своїх повноважень здійснює уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі зв’язку.

    Національний оператор у порядку, визначеному законодавством України, підтримує співробітництво з операторами поштового зв’язку інших держав, забезпечує виконання рішень, визначених нормативними актами Всесвітнього поштового союзу, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

    Стаття 28. Відповідальність за порушення законодавства про поштовий зв’язок

    Порушення правил надання послуг поштового зв’язку, виготовлення з метою збуту чи збут свідомо підроблених поштових марок та кліше державних знаків маркувальних машин, псування засобів поштового зв’язку, крадіжка чи пошкодження поштових відправлень тягне за собою відповідальність відповідно до закону.

    Стаття 29. Прикінцеві положення

    1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

    2. До утворення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, виконання її функцій покладається на уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі зв’язку.

    3. До приведення законодавства України у відповідність з нормами цього Закону воно застосовується у частині, що не суперечить цьому Закону.

    4. Пункт 46 статті 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 36, ст. 299; 2001 р., N 22, ст. 105) викласти у такій редакції:

    “46) пересилання поштових переказів, простих та реєстрованих листів, поштових карток, бандеролей та посилок масою до 30 кілограмів”.

    5. Кабінету Міністрів України протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

    внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність з цим Законом;

    привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

    забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом;

    прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону.

    Президент України Л. КУЧМА

    Смотрите еще:

    • Приказ минздрава рф от 15101999 n 377 Приказ мз рф от 15.10.1999 г.№ 377 Дата публикации : 12 марта 2015, 19:11:49 Оценка : 0 Приказ мз рф от 15.10.1999 г.№ 377 Информация о файле: Добавлен: 12.03.2015 Скачали: 67 Рейтинг: 143 из 1048 Скорость загрузки: 43 […]
    • Экзамен правил безопасного обращения с оружием Экзамен правил безопасного обращения с оружием ОБУЧЕНИЕ НА ПРАВО ВЛАДЕНИЯ ОРУЖИЕМ В РЯЗАНИНОУ ДПО УМЦ "Альтаир" Обучение и прием экзаменов по знанию правил безопасного обращения с оружием. Обучение длится два дня. Стоимость […]
    • Правила ношения оружия полиции Приказ МВД РФ от 17 ноября 1999 г. N 938 "Об утверждении Инструкции о порядке выдачи табельного боевого ручного стрелкового оружия, боеприпасов и специальных средств сотрудникам органов внутренних дел Российской Федерации на […]
    • Назначение трудовых пенсий по инвалидности Трудовая пенсия по инвалидности Материальное обеспечение инвалидов включает в себя денежные выплаты по различным основаниям (пенсии, пособия, страховые выплаты при страховании риска нарушения здоровья, выплаты в счет возмещения […]
    • После павла 1 правит Биография императора Павла I Петровича Российский император Павел I, сын Петра III и Екатерины II Великой, родился 20 сентября (1 октября) 1754 года в Санкт-Петербурге. По одной из версий, Петр III не мог иметь детей в силу […]
    • Налоги с продажи недвижимости физических лиц 2014 НДФЛ при продаже жилья: хорошо забытое старое Юрист компании ООО "Деловой фарватер" специально для ГАРАНТ.РУ С 1 января 2016 года продать недвижимость без уплаты налога на доходы физических лиц можно будет только после пяти лет […]